Поради практичного психолога
Практичний психолог : Хмилевська Тетяна Іванівна
Освіта: МНУ В.О. Сухомлинського, спеціаліст.
На посаді : з 2021 року.
Педагогічне кредо: «Вірте в талант і творчі сили кожного вихованця. Людина – неповторна!» В.О.Сухомлинський.
Поради бат ькам:
✅✅✅
***
«Зрозуміти дитину». Пам'ятка для батьків, діти яких переживають кризу трьох років.
Варто:
• підтримувати атмосферу любові, ласки, безпеки й забезпечувати захист;
• давати прості та чіткі інструкції, що ними дитина може керуватись;
• підтримувати і хвалити за досягнення;
• учити дитину основних правил безпеки;
• встановлювати розумні межі поведінки і стежити за їх виконанням;
• радіти розумовій активності та сприяти її проявам у дитини;
• приділяти дитині час і забезпечувати можливості для розвитку її мислення;
• пояснювати дитині, що для чого робити, як робити тощо;
• дозволяти дитині виражати як позитивні, так і негативні емоції;
• показати дитині різні способи вираження своїх почуттів;
• залишатися спокійним під час спалахів гніву дитини — не поступатися, але й не зловживати владою;
• називати почуття, що їх переживає дитина в конкретній ситуації, та озвучувати їй свої переживання;
• виражати своє невдоволення лише щодо вчинків дитини, а не до неї самої;
• утримуватися від суперечок про те, хто має рацію, а хто ні;
• ставитися до дитини, як до «чудової, надзвичайної трирічки».
Не варто:
• конкурувати за владу з трирічною дитиною;
• вважати, що хороші батьки — це ті, в яких дитина слухняна;
• пригнічувати дитячу активність і самостійність, карати за імпульсивність;
• ставитися до дитини, як до «жахливої трирічки»;
• відмовлятися встановлювати межі й вимоги до поведінки дитини;
• очікувати забагато від дитини, наче вона вже і справді доросла;
• гадати, що дитина гратиме з іншими дітьми раніше, ніж навчиться грати біля них;
• соромити та ігнорувати дитину.
***
"Правила сімейного виховання"
Створити в родині атмосферу любові й розуміння
- будьте уважними і чутливими до дитини та її проблем. Задовольняйте потребу дитини в емоційній допомозі батьків (зміцнення афективного компонента}, оскільки емоційна невлаштованість, поганий настрій блокують прагнення дитини;
- приділяйте дитині достатньо уваги і часу. Присвячуйте дитині хоча б годину на добу даруйте їй один з вихідних. Проведіть цей день разом — ідіть в парк на атракціони, в зоопарк, просто виїдьте сім’єю на природу тощо;
- любіть дитину і обов’язково її балуйте. Даруйте дитині час від часу подарунки і влаштовуйте свята, бо діти дошкільного віку найбільше переживають радощі і щастя під час отримання подарунків і свят;
- ініціюйте спільні справи чи обговорення будь-чого, ведіть у спілкуванні з дитиною. Водночас надавайте їй можливість самостійно опанувати проблемну ситуацію, а не вказуйте, як діяти;
- висловлюйте дитині свою любов після розв’язання конфлікту, тобто дайте їй зрозуміти, що батьків не влаштовує лише ЇЇ поведінка, а не сама дитина;
Позитивний приклад батьків — найкращий спосіб правильного виховання
- будьте самокритичними, визнавайте недоліки у вихованні, гнучко перебудовуйте свої стосунки з дитиною за потреби;
- уникайте даремних обіцянок — дані дитині обіцянки слід виконувати;
- ставте себе на місце дитини, аби відчути, ^к занижена чи завищена оцінка батьків веде до поганого самопочуття та формування неадекватної самооцінки дитини;
- зверніться по консультацію до фахівців за негараздів у поведінці чи розвитку дитини;
- уникайте займенників «завжди» і «ніколи». «Ти завжди думаєш тільки про себе!»; «Ти ніколи не приходиш з вулиці вчасно!». Ці фрази переконують дитину в невмінні поводитися інакше. Ліпше скажіть так: «Інколи я відчуваю, що ти забуваєш про інших»; «Я знаю, що ти позбавишся цієї поганої звички і станеш ввічливим (добрим, люблячим] хлопчиком, що поважає інших»;
- уникайте звинувачувальних фраз на кшталт: «Ти мені набрид!»; «Навіщо ти знову так зробив!». Натоміть покажіть своє ставлення до вчинку дитини: «Мені неприємно, коли ти так зі мною розмовляєш»; «Мені боляче, коли сусіди скаржаться на тебе» тощо.
Підтримувати у дитини позитивний образ Я
- зосередьте увагу на правильних вчинках дитини, підкріплюте їх винагородою;
- виховуйте в дитині впевненість в собі, допомагайте виявити сильні риси, властивості і виробити вміння отримувати від цього задоволення. Тобто підтримуйте здатність дитини використовувати власні емоційні сили для досягнення успіху в тих сферах, в яких вона сильна;
- навчайте дитину вміння компенсувати все те, що принижує її гідність, щоб вона могла собі сказати: «Можливо, я не найліпше в групі рахую (не усі букви знаю, тощо], зате я дуже гарно співаю»;
- говоріть про ситуацію чи вчинок дитини, без негативних оцінних суджень стосовно її особистості. Висловлювання не мають містити діагнозу і прогнозу подальшої долі дитини. Обговорюйте лише вчинок і його результат, не принижуйте гідність і не вказуйте на недоліки особистості. Усвідомлення себе залиште самій дитині: «Я люблю тебе, але мені не подобається, коли ти...».
***
"Швидка психологічна самодопомога: як прийти до тями після поганих новин"
***
"Моменти, які важливі для ваших дітей"
***
"Емоційний стан дитини в родинному середовищі"
***
"8 порад батькам, як підтримати та втішити своїх дітей"
Як говорити з дітьми про війну
Коли з кожного доступного медіа лунають новини про війну, діти можуть відчувати страх, смуток, гнів і тривогу — незалежно від того, чи перебувають вони в гущі подій або неподалік.
Дітям украй потрібне відчуття безпеки та захищеності, яке вони знаходять у своїх батьках, особливо під час кризових подій.
1. ДІЗНАЙТЕСЯ, ЩО ВЖЕ ЗНАЄ ВАША ДИТИНА І ЩО ВІДЧУВАЄ
Виберіть місце і час, коли дитині буде зручно розмовляти, наприклад, за обідом у колі сім’ї.
Рекомендуємо не говорити на цю тему перед сном.
Для початку можна запитати в дитини, що вона вже знає і як почувається. Деякі діти можуть небагато знати про те, що відбувається, і розмови про це їх не цікавлять, а інші, навпаки, можуть хвилюватися, але нічого не казати і не виявляти
жодних ознак занепокоєння. З дітьми молодшого віку почати розмову можна під час малювання, оповідання казок та інших занять.
Діти можуть дізнаватися новини з різних джерел, тому важливо звертати увагу на те, що вони бачать і чують. Це дасть змогу заспокоїти їх; за потреби — виправити будь-яку неточну інформацію, на яку вони могли натрапити в інтернеті, почути по
телевізору, у школі чи від друзів.
Невпинний потік негативних зображень і заголовків може породити відчуття, ніби криза повсюди
Діти молодшого віку можуть не розрізняти зображення на екрані та власну реальність і думати, що небезпека загрожує їм безпосередньо, навіть якщо конфлікт десь далеко. Старші діти, можливо, бачили інформацію про тривожні події в соціальних мережах і бояться настання таких подій у їхньому житті.
Применшувати їхнє занепокоєння чи відкидати його не варто. Поважайте
почуття та думки дитини.
Якщо дитина ставить запитання, які вам здаються перебільшенням, наприклад, «Ми всі помремо?», спочатку запевніть її, що цього не станеться, а потім спробуйте з’ясувати, чому це запитання взагалі виникло і так її турбує. Якщо вдасться зрозуміти причину виникнення занепокоєння, дитину буде простіше заспокоїти.
Обов’язково покажіть дитині, що ви розумієте її почуття; запевніть, що всі вони є природними.Переконайте дитину, що ви її чуєте, а також нагадайте, що вона може будь-коли поговорити з вами чи іншим дорослим, якому довіряє
Використовуйте слова, відповідні віку дитини,
стежте за її реакціями та звертайте увагу на рівень
тривожності.
2. ЗБЕРІГАЙТЕ СПОКІЙ ТА ЗВАЖАЙТЕ НА ВІК ДИТИНИ
Діти мають право знати, що відбувається у світі, але дорослі також відповідальні за їхню безпеку і спокій. Використовуйте відповідну вікові дитини лексику, стежте за її реакціями та будьте чутливими до рівня її тривожності. Те, що вас засмучує та хвилює все, що відбувається, — це нормально. Але не забувайте, що діти вловлюють емоційні сигнали від дорослих, тому намагайтеся не передавати їм власні страхи. Розмовляйте спокійним тоном, контролюйте власні жести та вираз обличчя.
Наскільки це можливо, запевняйте дитину, що вона захищена від будь-якої небезпеки. Нагадайте, що у всьому світі багато людей наполегливо працюють, щоб зупинити війну і відновити мир.
Не забувайте, що не знати відповіді на кожне запитання — це нормально. Можна сказати, що вам потрібно знайти відповідь. Або спробуйте знайти відповіді разом із старшими дітьми. Користуйтеся вебсайтами авторитетних інформаційних агентств
або міжнародних організацій. Поясніть, що не вся інформація в інтернеті є достовірною і точною, тож треба шукати надійні джерела
3. ПЛЕКАЙТЕ СПІВЧУТТЯ, А НЕ СТИГМУ
Конфлікти часто призводять до упереджень і дискримінації як щодо якогось народу, так і щодо певної країни. Розмовляючи зі своїми дітьми, уникайте таких ярликів, як «погані» чи «злі» люди; натомість, користуючись можливістю, підсилюйте співчуття, наприклад, до сімей, змушених покинути свої домівки. Навіть якщо війна відбувається далеко в іншій країні, вона може призводити до дискримінації поряд із вами. Переконайтеся, що ваші діти не зазнають булінгу та не беруть участі в ньому. Якщо у школі їх обзивають або знущаються з них, заохочуйте їх розповідати про це вам або дорослим, яким вони довіряють.
Нагадайте своїм дітям, що кожен і кожна заслуговує на безпеку у школі та в суспільстві. Булінг і дискримінація ніколи не можуть бути виправдані, тому всі ми повинні долучатися до того, щоб поширювати доброту та підтримувати одне одного.
Часто значне полегшення може приносити
усвідомлення, що ви щось робите, навіть якщо це маленькі справи.
4. ДОПОМАГАЙТЕ ІНШИМ
Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному, роблячи мужні та добрі вчинки. Шукайте позитивні приклади, наприклад, про те, як люди підтримують
інших, або про те, як молодь долучається до закликів до миру.
Можливо, ваша дитина захоче приєднатися до позитивних дій. Вона може намалювати плакат або написати вірш на підтримку миру; ви можете взяти участь у зборі коштів на місцевому рівні чи підписати петицію. Часто значне полегшення може приносити усвідомлення, що ви щось робите, навіть якщо це маленькі справи.
5 ЗАВЕРШУЙТЕ РОЗМОВУ З ТУРБОТОЮ
Завершуючи розмову, важливо не залишати дитину у стані стурбованості.
Намагайтеся оцінити її рівень тривожності: стежте за позою та жестами, звертайте увагу на те, чи звичайний тон її голосу, прислухайтеся, як вона дихає. Нагадайте, що вам не все одно, що ви готові вислухати дитину і підтримати її, коли вона хвилюється.
6. ПРОДОВЖУЙТЕ ДІЗНАВАТИСЯ, ЯК ДИТИНА СЕБЕ ПОЧУВАЄ
Оскільки потік новин про війну не вичерпується, вам треба й надалі стежити за
станом дитини, щоб знати, як вона почувається. Що вона відчуває? Чи має вона
інші запитання чи теми, на які хотіла б поговорити з вами?
Якщо ваша дитина видається занепокоєною чи стурбованою подіями, стежте за
змінами в її поведінці або самопочутті, такими, наприклад, як болі в животі, головні
болі, кошмари або проблеми зі сном.
Діти по-різному реагують на несприятливі події, і деякі ознаки стресу можуть бути
не цілком очевидними. Діти молодшого віку можуть намагатися бути ближче до
вас, ніж зазвичай, а підлітки можуть виявляти сильне горе або гнів. Такі реакції
часто тривають недовго і є нормальними реакціями на стресові події. Якщо ж вони
продовжуються протягом тривалого періоду, дитині може знадобитися допомога спеціаліста.
Послабити рівень дитячого стресу можна, виконуючи разом такі вправи, як діафрагмальне дихання.
Будьте готові до розмови з дитиною, якщо вона знову порушить цю тему. Якщо це відбуватиметься перед сном, на завершення розмови зробіть що-небудь позитивне, наприклад, почитайте її улюблену книжку — це допоможе їй заснути.
7. ОБМЕЖУЙТЕ ПОТІК НОВИН
Зверніть увагу на те, у якому обсязі ваші діти дізнаються новини, які переповнені тривожними заголовками та шокуючими зображеннями. Подумайте, чи не варто вимкнути новини, коли поряд діти молодшого віку. З дітьми старшого віку можна за нагоди поговорити про те, скільки часу вони витрачають на перегляд новин
і яким джерелам довіряють. Також зверніть увагу, як ви обговорюєте війну із іншими дорослими, коли ваші діти неподалік і можуть вас чути.
8. ПОДБАЙТЕ ПРО СЕБЕ
Ви зможете ефективніше допомагати дітям, якщо подбаєте також і про себе. Діти помічатимуть вашу власну реакцію на новини, тому їм буде корисно знати, що
ви спокійні та все контролюєте.
Якщо ви занепокоєні чи засмучені, знайдіть час і зв’яжіться з родичами, друзями та людьми, яким довіряєте.
Звертайте увагу на те, як ви дізнаєтеся новини: визначте певний час протягом дня, коли ви будете ознайомлюватися з поточними подіями, але не варто постійно
перебувати в Мережі.
Спробуйте виділити час на справи, які дадуть вам змогу розслабитися та відновитися.
***
"Психічне здоров'я: як подбати про себе."
***
Тривожність – стан, який в умовах сьогодення крокує поряд майже з кожним. Особливої уваги і турботи в цих обставинах потребують дітки.
Та як допомогти дитині впоратися з тривогою і налагодити її моральний стан?
Обіймайте і приймайте обійми.
Забезпечте щоденну стабільність дотриманням режиму дня, традицій, ритуалів. Усі зміни обговорюйте заздалегідь.
Навчіть дитину за допомогою шумних видихів позбавлятися напруги. Допоможіть уявити, ніби так вона виштовхує її з тіла.
Доберіть і виконуйте разом вправи на розслаблення.
Зробіть дозвілля корисним: гуляйте на свіжому повітрі, майте регулярні фізичні навантаження, організуйте творчу діяльність.
Довіряйте дитині. Зважайте на її думки. Приймайте поради.
Пояснюйте, на що вона може впливати, а що вирішують лише дорослі.
Про те, що ви поруч, можна говорити без обмежень.
Спілкуйтеся постійно. Обговорюйте все, що робитимете разом і окремо. Оцінюйте день, що минув. Діліться почуттями.
Плануйте наступний день і майбутнє. Завершуйте розмови оптимістично.
***
ЛИСТ МУДРОЇ ДИТИНИ БАТЬКАМ
1. Не розбещуйте мене. Я дуже добре знаю, що мені не треба мати все те, що я прошу. Я лише хочу вас випробувати і спонукати бути батьками.
2. Не будьте непослідовним: це мене збиває і дозволяє завжди, коли тільки можу, виходити сухим з води. Хочу, щоб ви навчилися бути для мене справжніми батьками.
3. Не давайте обіцянок: ви можете бути не в стані їх виконати. Це призведе до зменшення моєї довіри до вас. Задовольняйтеся тим, щоб робити серйозні пропозиції.
4. Не виправляйте мене у присутності інших. Я сприйму це набагато краще, якщо ви поговорите зі мною спокійно віч-на-віч. Без моєї сестри, брата. Тільки ви!
5. Не бурчіть безперестанку: якщо ви це будете робити, я змушений буду захищатися прикидаючись глухим.
6. Не звертайте надто багато уваги на мої маленькі недуги. Я можу навчитися насолоджуватися поганим здоров’ям, якщо це зможе виправити вашу неуважність.
7. Не переймайтесь тим, що ми мало часу проводимо разом. Важливо, як ми його проводимо. Однак якби ви поверталися деколи додому трохи раніше, ви б мене зробили щасливим.
8. Не дозволяйте, щоб мої страхи викликали у вас неспокій, бо ви станете ще більш наляканими. Будьте для мене прикладом мужності. Дайте мені зрозуміти, що мужність – це чеснота.
9. Не забувайте, що я не можу добре рости без великого розуміння і великого заохочення... Але ж я не мушу вам про це говорити, правда?
***
"Психологічна турбота від Світлани Ройз"
Турбуючись про дітей, які страждають від наслідків війни в Україні, Міністерство освіти і науки у співпраці з дитячим психологом підготувало серію інформаційних матеріалів «Психологічна турбота від Світлани Ройз».
Під час військових дій діти є однією з найбільш вразливих категорій і потребують психологічної підтримки. На допомогу батькам та вчителям створено відеоінструкції та інфографіки, які містять рекомендації та практичні поради для батьків, що наразі:
-
перебувають з дітьми в бомбосховищах та укриттях;
-
пересуваються в інші міста;
-
залишаються вдома та чекають на повернення рідних-героїв із зони бойових дій.
Ці відео – швидка «психологічна» допомога для дітей. Для них створено окрему сторінку на офіційному сайті МОН та на Youtube-каналі МОН.
***
«Рідненька, ти як?» Позіхаємо, щоб розслабитися.
"Як залишатися психічно здоровими в умовах стресу"
Відеоролик нагадує про повноцінне харчування, сон, спілкування та інші прості речі, які підживлюють наш внутрішній павербанк. Створено ГО «Безбар'єрність» спільно з МОЗ України за підтримки ВООЗ у межах Всеукраїнської програми ментального здоров'я за ініціативою Олени Зеленської.
Вплив ст илів сімейного виховання на дит ину (змінюємось на краще)
ДИТЯЧІ ІСТЕРИКИ: “червоні” прапори які їх запускають та як впоратися з проявами?
